На все воля Божа... або історія нашої святині

З самого початку роботи над будівнитством храму парафіянам мріялося отримати часточку мощей св. Микола. На честь якого освячений наш храм. Але де ж здобути таку святиню? Для такого маленького сільського храму це нездійсненна мрія. Але на все воля Божа.

И от храм відкритий, проходять богослужіння, а святині нема. Настоятель храму звертався до віницької єпархії, до київської митрополії, звертався в Почаїв, але всюди отримував одну й ту саму відповідь: «Для сільського храму це нечувана розкіш». Але настоятель не зневірявся. Придбати ікону, не було фінансових можливостей, тому о. Михайло храму звернувся до своїх побратимів - духовенства, які здійснюють паломницькі поїздки за кордон до Італії, Греції, та інших святих місць, але и вони із посмішкою сказали: "Навіть обласні та столичні храми не мають такої святині, а ви забажали на звичайне село." До кого ще звернутися? Якщо тільки до самого св. Миколая, щоб допоміг… Михайло, поділився із прихожанами своїм бажанням та запросив до молитви, люди ж підтримали протоієрея та всі разом молились Богу, щоб Він подарував можливість придбати ікону. Час минав. Бажання не згасало. Під час однієї поїздки в Почаїв доля зіткнула о. Михайла з людьми, які приїхали з Германії, м. Гановер, ці люди віруючі та прибули до Почаєва з метою поклонитися православній святині. У протоієрея зав'язалось спілкування із цими людьми. Вони протягом тривалого часу спілкувалися через соціальні мережі. Під час однієї з розмов германці сповістили про те, що подорожували Італією, та придбали в наш храм ікону Св. Миколая з місцем під мощевик. Ікону освятили на мощах святого в м. Барі. Через деякий час Ікона з іншими подарунками від германських друзів прибула до нашого храму. «Дякувати Богу! Є ікона святого Миколая, але ж ще потрібна і частинка мощей… де ж їх взяти? Боже поможи!»

Молилися просіли чекали і от раптом о. Михайло дізнається, що владикою з Італії було передано частинку мощей Св. Миколая. Святиня була передана О. Віталію,мощі зустріли в Бориспільському аеропорті. Настоятель нашого храму звернувся до о. Віталія, з проханням відділити частинку мощей для нашого храму. Домовилися, що Настоятель нашого храму купує мощевичек, а тим часом о. Віталій відділяє частинку мощей. Про розмір часточки , та мощевичка, вони не домовлялися. Купуючи мошевичок отец настоятель постав перед вибором: якого розміру брати мощевик? Помолившись він обрав мошовичнок і поїхав зустрічати святиню. Натоятель не бачив, яку о. Віталій виготовляв частинку, а о. Віталій не бачив який купувався мощовичок. Але, на диво, воскова частина мощей ідеально підійшла за розмірами купленому мощовичку.

Таким чином «нездійсненна мрія» нашого приходу здійснилася! Отже, ми щоденно маємо змогу переконуватися, що на все воля Божа. І ця історія нашого храму є ще одним підтвердженням цієї простої істини.

#ХрамвЙосиповке #ИконасвНиколая